...землю під стомленими ногами
Текстильна інсталяція
Рік створення:
2024
Серія І. Ландшафти пам’яті
Проєкт:
Магістерська дипломна робота
Кураторка:
Таміла Печенюк
Матеріали:
вовна, вугілля, мішковина, земля, сіно, льон, обпалене гілля, уламки міни, гільзи, глина.
Техніка:
валяння, нашивання, аранджування, деструкція тканини, відеоарт.
Розмір:
240x120см
Інсталяція «…землю під стомленими ногами» — це моя особиста рефлексія на війну, розв’язану росією проти України. У центрі роботи — образ зраненого ландшафту, спустошеної землі, яка для українців завжди мала сакральне значення. Вона вбирає в себе біль і втрати, але водночас несе у собі силу й життєстійкість.
Зруйнована земля постає як метафора народу: виснаженого, пораненого, проте нескореного. У роботі земля матеріалізується через текстильні фактури, каміння, гілля, сліди горіння та руйнації. Маленький білий глиняний дім, розташований серед уламків
і решток, стає символом пам’яті про довоєнне життя та водночас образом надії — знаком відродження й оновлення.
Цей проєкт досліджує глибинний зв’язок українців із землею як носієм історичної пам’яті та ідентичності. У ньому поєднуються архетипічні образи, травматичний досвід війни та процес мистецької трансформації, де природні матеріали (вовна, сіно, вугілля, ґрунт) проходять через етапи руйнації, аби відкрити можливість нової форми.
І проросте буйними травами...
Кінетична інсталяція
Рік створення:
2025
Серія І. Ландшафти пам’яті
Проєкт:
ЗЕМЛЯ. Чи загояться рани...
Кураторка:
Таміла Печенюк
Простір:
Галерея Дзига. Львів.
Матеріали:
метал, земля, лід, трава.
Розмір:
60х40х20 см
Коли втрачаєш близьких, в моменті думаєш, що життя «після» вже не буде. Це відчуття нагадує моральну смерть — серце стає крижаним та холодним, і здається, що так буде завжди. Втім, проходить час, біль приглушується, а крижане серце розтоплюється і дає початок чомусь новому та прекрасному.
Кінетична інсталяція «І проросте буйними травами…» покликана подарувати надію й нагадати, як би не було важко, навіть після найхолоднішої зими завжди настає весна.
...пробач, мала
Триптих
Рік створення:
2025
Серія І. Ландшафти пам’яті
Проєкт:
ЗЕМЛЯ. Чи загояться рани...
Кураторка:
Таміла Печенюк
Простір:
Галерея Дзига. Львів.
Матеріали:
полотно, акрил, мішковина, гілки.
Техніка:
акриловий живопис, колажування.
Розмір:
130x80см
“...пробач, мала” - фраза, яку сказав мені командир Максима з невимовною тугою в очах.
Це полотно стало моєю рефлексією на страшні події січня - втрату коханого на фронті. Пам’ятаю день його похорону... в моїй свідомості закарбувався зимовий пейзаж - темне, загрозливе небо, засніжене безкрає поле і де не де проглядаласяться земля та тогорішній сухостій. Колись те поле було нічийним, проте тепер воно приєднане до кладовища, яке з кожним днем все більше й більше розростається. Той пейзаж віддавав якоюсь меланхолічністю, змушував нутро тривожитись. Відчувалася пустота й абсолютний відчай. “Що далі?” Вже точно не буде,як раніше...
Кохфе
Текстильне панно
Рік створення:
2024
Серія І. Ландшафти пам’яті
Проєкт:
колективна виставка Нашарування.
Простір:
Галерея Зелена канапа. Львів.
Кураторка:
Таміла Печенюк
Матеріали:
тканини вторинного використання.
Техніка:
рейзі печворк, нашивання.
Розмір:
130x320см
Хоч я і народилася у Луцьку, проте уся моя рідня зі сходу України,
а саме з Луганської області, тож в дитинстві кожне літо я проводила там. Постійно я гостювала то в однієї бабусі, то в іншої, то в улюблених тіток.
Для мене це місця дитячих спогадів зі смаком стиглого кавуна, сусідської малини, смаженої картоплі і дідусевого «кохфе». Запаху степових квітів, особливо чебрецю і відчуття теплого вітру. Спогади про те, як ми з сестрами бігали босяка по траві до річки, ловили жаб в очереті, колекціонували мушлі.
Білокуракине, Рубіжне, Варварівка, Привілля - населені пункти мого безтурботного дитинства, які зараз опинилися під російською окупацією. Усе, таке рідне і близьке мені зараз нещадно руйнується. Кожного разу, як бабуся чи тітка дивом виходять з нами на звʼязок, чуємо: «зник безвісти, побили, зґвалтували, знущалися, посадили, вбили…».
На мої солодкі спогади дитинства нашарувався «рускій мір». Саме тому я не можу мовчати. Не можу працювати на теми, що не стосуються війни зараз, адже просто не можу не думати про війну. Вона повністю проникла в моє життя. У своєму проекті я вирішила відобразити своє дитинство, на яке нашарувалася клята війна, та лишила свій слід навіть на спогадах.
Каліча
Перформативна інтервенція в міський простір
Рік створення:
2025
Серія І. Ландшафти пам’яті
Проєкт:
виставка селоВінницямісто в межах резиденції Ticket to the Sun. Вінниця.
Простір:
MONTAZH centre
Кураторка:
Гліб Зельгін
Матеріали:
тканини вторинного використання.
Техніка:
Нашивання.
Каліча - забута річка, що тече під центральними вулицями Вінниці. Колись ця невелика притока Південного Бугу мала важливе значення для формування міського ландшафту. Її розташування в яру з м’яким мікрокліматом і доступ до джерел питної води ще в XVIII столітті приваблювали перших поселенців. Саме тут почала зароджуватись Вінниця.
Проте з розвитком інфраструктури потреба в річці зникла. Вона втратила свою цінність як джерело води, а її вдача — періодичні повені — почала заважати урбанізації. Так Калічу поступово «заховали» під землею.
Цей проєкт досліджує парадоксальність трансформації природного елементу: те, що було початком і джерелом, стало непомітним і витісненим. Каліча — символ витісненої, забутої природи, яка колись формувала місто, а тепер схована під бетонними шарами індустріального розвитку.
Дівчатка
Текстильне панно
Рік створення:
2025
Серія ІІ. Досвід співбуття
Проєкт:
колективна виставка Інший поруч.
Простір:
музей Корсаків
Матеріали:
тканини вторинного використання.
Техніка:
Печворк, вишивка.
Текстильне панно «Дівчатка» — текстильне панно, що досліджує етику співбуття між людиною й твариною. Робота ґрунтується на особистій історії близькості, втрати та порятунку двох шиншил — Персика та Снєжі.
Через мову текстилю я розглядаю тварину не як об’єкт володіння, а як суб’єкт із власними емоціями, вибором і кордонами. Вторинні тканини, печворк і квілт фіксують моменти довіри та взаємної присутності, перетворюючи памʼять на матеріальний жест.
Розстріляне Відродження
Текстильна інсталяція
Рік створення:
2023
Серія ІІІ. Ранні роботи
Проєкт:
бакалаврська дипломна робота.
Куратор: Дмитро Пшеничний
Простір:
галерея ЛНАМ.
Матеріали:
бавовняне полотно, акрил.
Техніка:
Аранджування тканин, вибійка.
Метою цього проєкту було висвітлення епохи «Розстріляного Відродження» – періоду, що поєднує у собі два полярні виміри: з одного боку, жорстокі репресії радянської влади проти українських письменників, художників, науковців та інтелектуалів, а з іншого – час потужного культурного піднесення, коли українська література, мистецтво та філософія досягли надзвичайного розвитку, демонструючи силу й життєздатність національного духу.
Створюючи цей проєкт, я прагнула провести паралелі між минулим і теперішнім: між тим, як у 1920–30-х роках намагалися знищити українську культуру, і тим, як сьогодні час ми знову виборюємо свободу та право на власну національну ідентичність. Історія виявляється циклічною — те, що відбувалося сто років тому, знову набуває гострої актуальності сьогодні. Через це проєкт для мене не лише акт пам’яті, а й спосіб осмислення сучасності, спроба показати, що, попри всі спроби знищення, українська культура завжди відроджується.
“In the fight for freedom”
Диптих
Рік створення:
2023
Серія ІІІ. Ранні роботи
Проєкт:
VIA CARPATIA. II ART BIENNIAL.
Простір:
IMO галерея. Старий Сонч. Польща
Матеріали:
Полотно, акрил.
Техніка:
Живопис.
Цей диптих відображає боротьбу українців проти росії. Кожен свідомий українець робить усе задля існування нашої нації. Багато українських чоловіків і жінок стали військовими, не маючи попереднього досвіду.
До війни ми жили своїм мирним життям – створювали сім’ї, будували плани на майбутнє, подорожували. Але коли на нашу землю прийшли загарбники, щоб забрати у нас все, ми не вагаючись стали на захист нашої країни. Кожен день ми проливаємо свою кров і втрачаємо близьких. Така ціна нашої свободи...
